Війна знімає маски, оголює справжні емоції та показує – хто є хто насправді. Вона показала, кому справді небайдуже. Відсіяла тих, кому з нами не по дорозі, але міцно об’єднала та згуртувала тих, для кого любов до України – це не просто слова…

Відомий принцип загарбників: поділяй і владарюй. Тож вони все роблять, щоб поділити Україну навпіл. Але насправді виходить геть інше. Хто перший відгукнувся на чужу біду та поселив у себе біженців з Донбасу? Саме жителі Заходу України. Про нашу єдність і небайдужість свідчить і випадок, про який ми хочемо розповісти сьогодні.

…Від друзів з Уельсу в Україну прибув черговий гуманітарний вантаж – два автомобілі для потреб ЗСУ. Від кордону до Львова їх належало пригнати представникам Дніпропетровського теркому Профспілки вугільників Олегу Петрівнику та Василю Яворському разом із волонтером Віталієм Пивоваром. Але дорога є дорога – у ній будь-яке може статися.

Ось і цього разу не обійшлося без прикрих перешкод – за 25 кілометрів від Львова вийшла з ладу турбіна однієї з машин, які нам прислали британські друзі.

«Чесно кажучи, ми трохи розгубилися: що робити? – розповіли Олег Павлович та Василь Миколайович. - Але допомога надійшла сама - навіть звертатися ні до кого не прийшлося. Назустріч їхав хлопець, побачив нас, зупинився. Поцікавився, що трапилося і куди прямують машини. Коли дізнався, що на них чекають на передовій, запропонував допомогу.

Виявилося, що він працює автослюсарем у майстерні у селі Банюнін. Зателефонував друзям, які відгукнулися негайно.

Але щоб перегнати машину в майстерню, потрібен був буксирувальний трос. І це виявилося не проблемою – виручив дідусь, що проїжджав повз на старенькому «Москвичі», мешканець села Банюнін – зателефонував комусь із односельців, і буквально через десять хвилин трос був доставлений до місця.

Машину пригнали до автомайстерні. «Зробимо все, як належить, – запевнили хлопці. – Мало що може статися на передовій – машина має працювати ідеально».

Турбіну вирішили замінити на нову, але в майстерні її не було. З'їздили до Луцька, привезли. І дві доби, відклавши всі свої справи, разом із нами поралися з нашою машиною. Щира вдячність майстрам – це брати Сергій, Юрій та Павло Невиняк, Назар Медвицький та інші. Як добре, що у нас в Україні є такі люди! Це вселяє надію, що перемога буде за нами.

А нас поселили в готелі, що знаходиться неподалік. І все це - і наше проживання в готелі, і ремонт машини, і подорож до Луцька за турбіною - безкорисливо, що називається - за покликом душі та серця. Ми ще раз переконалися, що українська нація – особлива нація, що ми не ділимося на Схід і Захід, і що спільна біда нас ще більше об'єднала».

***

Дніпропетровська територіальна організація Профспілки працівників вугільної промисловості на чолі із головою Юнаком С.І. висловлює щиру подяку колективу автопідприємства «Промінвесттехнологія» (директор Рожак В.І.) села Банюнін Львівської області за безкорисливу допомогу у ремонті автомобіля для Збройних Сил України. Разом ми сила!