Дніпропетровський терком Профспілки вугільників на запрошення настоятеля Свято-Успенського храму села Межирич протоієрея Олексія Латохіна організував для профспілкових активістів корисну і захоплюючу поїздку до Межирічської сільської громади.

Представники первинних профспілкових організацій ознайомились з історією цього краю, пам'ятками, життям релігійної громади. Цікаву та пізнавальну екскурсію провів для них місцевий краєзнавець, завідувач сільського краєзнавчого музею Віталій Калінін.

Нинішнє село Межиріч із кількома населеними пунктами знаходиться у міжріччі двох річок - Вовчої та Самари. Ця особливість місцевості стала топонімічною основою назви села Межиріч. Розпочалася екскурсія з відвідин знакового місця – поблизу села знаходиться незвичний водоспад, який став популярним місцем відпочинку для місцевих жителів та туристів. Він утворився внаслідок перекриття річки Вовча, що призвело до створення порогів і самого водоспаду.

Чимало нового та цікавого дізналися екскурсанти, відвідавши місцевий краєзнавчий музей. Йому вже більш ніж півстоліття, а Ініціатором його створення став місцевий мешканець Михайло Охотник. Йому допомагали керівники колгоспу та спеціальна рада, яка складалася з учителів, ветеранів Великої Вітчизняної та громадянської війн. За досягнуті успіхи у створенні експозицій у 1971 році музею надали звання «народного». Наразі музей має 6 експозиційних залів, у ньому налічується майже дві тисячі експонатів, є й такі, що належать до музейного фонду України.

Хто приїжджає у Межиріч, не може залишити без уваги знаменитий Мавринський майдан, який називають «місцем сили». Серед дослідників існує думка, що Мавринський майдан – це генератор життєвої енергії. Саме тут можна відновити свої внутрішні сили, заспокоїтися, а також зарядитися позитивними емоціями. Майдан – тихе та малолюдне місце в епоху галасу, тому, прибувши сюди, можна повною мірою відчути тісний зв'язок людини з природою.

І все ж таки головною метою поїздки було відвідування Свято-Успенського храму. У нього багата і часом трагічна історія. До революції тут діяла дерев'яна церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці, однак із приходом радянської влади вона була зруйнована. Відродження парафії почалося в середині 90-х років XX століття, коли віруючі мешканці села почали звертатися до різних інстанцій з проханнями про повернення ділянки землі для будівництва нового храму. У червні 1995 року було створено та зареєстровано прихід на честь Успіння Божої Матері, під будівництво храму було виділено ділянку землі. 2 грудня 1995 року архієпископ Іриней освятив місце під будівництво нового храму. Приблизно у 2000-2002 роках було закладено фундамент та зведено стіни. Але на цьому будівництво припинилося. Період очікування тривав 8 років. І лише у 2012 році будівництво храмової будівлі було завершено.

Нині красень-храм служить людям. Завдяки зусиллям настоятеля протоієрея Олексія Латохіна, піклувальників та віруючих селян храм постійно оновлюється, збудовано нову недільну школу, розбито мальовничий парк.

Профспілкові активісти мали можливість помолитися у храмі, попросити у Богородиці допомоги та заступництва. Було відслужено молебень про здоров'я, а також панахиду по загиблих воїнах.

«Ми вдячні отцю Олексію та сподіваємося на подальшу плідну співпрацю, – зазначили учасники поїздки. – Знання історії рідного краю – це основа, на якій ґрунтується наше сьогодення та наше майбутнє».