Що робити, коли втрачаєш віру в людей? Обернись навколо – і побачиш, що є щирі серця, які живуть заради інших. Як наш колега – шахтар Денис Ноздрачов з шахтоуправління «Дніпровське».

Майже 12 років він працював у самому серці шахти, видобував вугілля для теплової генерації країни. Але розпочалась повномасштабна війна, і гірник добровільно став до захисту держави, щоб вберегти від ворога кохану дружину Олену та двійко дітлахів – донечку та сина.

Служив на самому «передку» - у десантно-штурмових військах боронив Лиман і Білогорівку. Пройшов навчання у Великобританії та повернувся на фронт, але у червні 2023-го отримав важке поранення, яке вже не дозволило йому стати до строю.

Після довгого відновлення Денис повернувся до служби та перевівся водієм до військової частини ближче до дому. Саме тоді разом із дружиною вони здійснили свою мрію — подарували родинне тепло дітлахам, батько яких загинув на фронті.

«Ця думка була з нами ще з початку повномасштабної, коли по телебаченню багато показували про звірства ворога у Бучі та Ірпені. І ми з дружиною хотіли прихистити дитину, яка залишилась без батьків. Але ж я мобілізувався, тому ми вирішили відкласти це до мого повернення додому», - згадує Денис.

Коли гірник відновлювався від важкого поранення та стало зрозуміло, що він вже не зможе продовжити службу, вони з дружиною пройшли спеціальне навчання та стали на облік як потенційні опікуни. Й вже у березні 2024 року прийняли у свою родину одразу трійко дітей - 8-річну Кароліну, 6-річного Фредеріка та 3-річного Даміра. Тепер у Ноздрачових одразу п’ятеро нащадків – двійко рідних по крові, та троє – по серцю.

Кажуть, що підопічні дуже швидко освоїлися та вже за тиждень стали називати Дениса та Олену «татом» та «мамою». Діти, рідня та близькі теж прийняли їх як рідних.

І поки Олена дбає про велику родину, Денис повернувся до роботи на рідному підприємстві. Каже, що занурення у виробництво відбувалось поступово.

Як повідлмив голова профкому «Дніпровської» Юрій Савкін, влітку минулого року після повернення на рідну шахту адміністрація та профспілка підприємства подбали про відновлення Дениса — йому надали відпустку та організували відпочинок із сім’єю в оздоровчому центрі Трускавця. Там він мав змогу набратися сил, відновити здоров’я та провести час із близькими. Також забезпечили підтримку юриста та психолога, до яких він міг звертатися для вирішення питань, пов’язаних із демобілізацією чи особистими переживаннями.

Денис зазначає, що колектив зустрів його тепло та з повагою. Це значно полегшило процес адаптації, і він швидко увійшов у робочий ритм. Єдине, що давалося важче — це фізичне навантаження, адже організму потрібен час на відновлення.

Тепер Денис впевнено продовжує свою справу, знову стоячи пліч-о-пліч із колегами для збереження енергетичної незалежності України, дбає про свою велику родину та разом з дружиною виховує двох донечок та трьох синочків.