Уродженець Синельниківського району на Дніпропетровщині, після закінчення Дніпропетровського гірничого інституту в 1958 році Олександр Михайлович працював на шахтах Центрального Донбасу. З вводом шахти «Західно-Донбаська №1» («Першотравнева») в експлуатацію в 1963 році він переїхав з сім’єю на рідну Дніпропетровщину в місто Першотравенськ. Маючи досвід шахтарської праці і керівництва колективом, він почав працювати на первістку Західного Донбасу гірничим майстром, а потом начальником видобувної дільниці.

Керівникам того часу було непросто починати в компанії працівників різних вугільних регіонів, приїхавших в Західний Донбас з різним досвідом праці, на вугільних пластах різної потужності. Але ніхто із них не працював на таких тонких пластах і в таких складних гірничо-геологічних умовах, як на «Першотравневій». Показники незначних об’ємів видобутого вугілля говорять самі за себе: за чотири місяці 1963 року – 15 тисяч тонн вугілля, за 1964 рік – 170 тисяч тонн.

Складні умови видобутку вугілля не налякали Олександра Михайловича, хоча були деякі місяці, коли по 600 чоловік, не витримавши, йшли з шахти. Плинність кадрів була характерною рисою того часу. Зміна керівника на «Першотравневій» і пуск в експлуатацію шахти «Західно-Донбаська №2» («Степова») спричинили перехід Олександра Михайловича на нову шахту. Займаючись виробництвом, його помітили в колективі і вибрали головою профкому, а потім секретарем парткому шахти. А з літа 1971 року його вибирають другим секретарем Павлоградського міському Компартії України. Він також очолював науково-дослідну станцію і контрольно-ревізійний відділ виробничого об’єднання «Павлоградвугілля», де своєю працею викликав в колективі людську та професійну повагу.

Складно визначити, на якому трудовому шляху був його зірковий час. Він однаково рівно з надзвичайною згідністю і рішучістю справлявся з покладеними на нього об’ємами робіт, де треба – брав на себе відповідальність, з завидною наполегливістю і завзятістю досягав намічених цілей. Він має дар коротко і ясно викладати суть проблем що стоять, розкласти на прості складові запутані справи, вислухати і врахувати критику в свій адрес і аргументовано відповісти.

Весь набір цих якостей, властивих Олександру Михайловичу, був заставою його професійній відповідності і успіху на всіх посадах, які він займав.

Він обирався депутатом Першотравенського и Павлоградського міськкомів народних депутатів. Нагороджений державними та галузевими нагородами.

І в сьогоденні вражаєшся його абсолютній пам’яті і живості його розуму. Здається, з нами говорить сама історія. Такі люди, як він, закладають основи легенд Західного Донбасу.

У день 90-річчя, 7 січня, побажаємо Олександру Михайловичу міцного здоров’я, Перемоги та миру і подальшої подорожі по життю!

Віктор ПІЛЬГУЙ