На 78 році перестало битися серце одного із шахтарських профспілкових лідерів – Володимира Юхимовича Короткого. Упродовж 15 років він очолював профспілковий комітет шахти «Благодатна».

У далекому 1970 році Володимир Короткий приїхав до молодого вугільного басейну з Центрального Донбасу. «Павлоградшахтобуд» завершував будівництво шахти «Благодатна», і молодий ланковий у складі прохідницької бригади встиг взяти участь і в будівництві вугільного підприємства, і в здачі його в експлуатацію 30 грудня 1971 року, і в роботі з проходження гірських виробок .

Наступною важливою віхою у житті було відрядження на архіпелаг Шпіцберген. На шахті «Піраміда» залишилася мармурова дошка з написом про те, що бригада Короткого В.Ю. пройшла капітальний вертикальний бремсберг у грудні 1980 року, який раніше ніхто не міг пройти. «Це було нелегко, – згадував Володимир Юхимович в інтерв'ю, – але без дружби та згуртованості колективу, без підтримки один одного навряд чи вдалося б взяти таку високу планку. Наразі «Піраміда» є туристичним об'єктом для іноземців, які дивуються, як можна було працювати у такій мерзлоті, вона становила 220 метрів. Вугільний пласт 12 метрів. Незважаючи на всі складнощі, наша бригада завжди була у передовиках. Для мене це був дуже добрий досвід».

Через два роки В.Є. Короткий повернувся на материк. Пішов працювати на рідну шахту «Благодатну». І тут прохідники також обрали його своїм бригадиром. Було швидкісне проходження капітальних виробок, були нові рекорди.

У січні 1990 року після першого шахтарського страйку колектив шахти обрав Володимира Юхимовича Короткого профспілковим лідером. Він завжди стояв на захисті прав шахтарів, завжди йшов у трудові колективи для вирішення складних проблем, завжди цікавився життям простого роботяги. Тяжка праця в умовах вічної мерзлоти та сильне почуття товариства в бригаді допомогли йому стати гарним профспілковим лідером, здатним зрозуміти проблеми іншої людини.

Зі спогадів Володимира Короткого: «Після розпаду Радянського Союзу настали важкі часи, у тому числі і для шахтарів Західного Донбасу. Невиплата заробітної плати, необґрунтовані звільнення з роботи, відсутність оздоровчих путівок для шахтарів, їхніх сімей та дітей. Скорочення соціальної сфери важким тягарем лягло на плечі трудящого. Цього смутного часу єдиним захисником прав шахтарів стали профспілкові організації на підприємствах на чолі з Дніпропетровським теркомом Профспілки вугільників.

Головним на той час було відстоювання прав трудових колективів під стінами Верховної Ради та Кабінету Міністрів. Страйковий рух, організований профспілковою організацією – це демонстрації з вимогою виплатити заборгованості із заробітної плати, це несанкціоновані поїздки з пікетування Кабміну, адміністрації президента, багатолюдний піший шахтарський похід до Києва. Зараз ми чуємо досить різні, неоднозначні думки про ті події, проте я твердо переконаний: наші зусилля не пропали даремно, наша робота дала свої позитивні результати з усіх напрямків висунутих вимог. Наша Дніпропетровська територіальна організація Профспілки вугільників показала приклад справді ефективної боротьби за свої права.

І зараз, перебуваючи на заслуженому відпочинку, часто згадую свою діяльність з першого дня роботи шахти досі. Зустрічаючи сьогодні нинішніх шахтарів і тих, хто пішов на пенсію, згадуючи з ними минулі часи, часто чую, як і молоді шахтарі, і ветерани шахтарської праці з глибокою повагою ставляться до профспілкової організації шахти та теркому ППВП загалом».

Дніпропетровська територіальна організація Профспілки працівників вугільної промисловості на чолі з Сергієм Івановичем Юнаком глибоко сумують про свого колегу і товариша, що тимчасово пішов. У їхніх серцях назавжди залишиться подяка за ті добро та турботу, які Володимир Юхимович Короткий робив на посаді бригадира прохідників та профспілкового лідера для трудівників Західного Донбасу.

Світла пам'ять!