ПРО ШАХТАРСЬКІ МУЗЕЇ ТЕПЕР ЗНАЮТЬ В ЄВРОПІ ПечатьE-mail

Вийшла у світ книга Маргарет Фаул про шахтарські музеї Европи. Достойне місце в книзі зайняла розповідь про музеї Західного Донбасу.

Директор Національного музею вугільної промисловості Великобританії Президент Європейської Мережі вугільних музеїв Маргарет Фаул випустила книгу, над якою працювала багато років. Книга про шахтарські музеї Європи, кілька сторінок якої присвячені музеям України та Західного Донбасу. Нагадаємо, що п'ять років тому, у вересні 2017 року, вона відвідала Україну.

Тоді Маргарет писала про свій візит: «Я була зачарована всіма музеями, які побачила в Києві та в Західному Донбасі і дякую директорам музеїв та високопоставлених осіб, які привітно прийняли мене та супроводжували. Ваша гостинність була приголомшливою. Сподіваюся побачити вас, коли будете у Великій Британії».

Незабутнє враження справило на неї відвідування музею шахтарської слави шахтоуправління «Тернівське». Це єдиний у Європі музей, який працює на діючому вугільному підприємстві. Зі свого боку, вона рекомендувала прийняти наш музей повноправним членом Європейської Мережі музеїв.

У новій книзі Маргарет Фаул цілий розділ присвячено історії розвитку вугільної промисловості України. «Україна посідає сьоме місце у світі після Америки, Китаю, Індії, Росії та Австралії за запасами вугілля, – пише автор.

Є розділ про Музей історії та трудової Слави ДТЕК Павлоградвугілля.

 

 

Павлоградський історичний музей почав збирати матеріали про видобуток вугілля близько 40 років тому, але передав більшу частину своєї колекції Музею історії та трудової слави ДТЕК Павлоградвугілля та музею Шахтарської слави, коли вони відкрилися, зберігши достатньо матеріалу, щоб проілюструвати роль видобутку вугілля в історії Павлоградського регіону.

Музей Історії та Трудової Слави розташований у Павлограді Дніпропетровської області. Музей був заснований у 2009 році та відкритий для публіки у 2011 році. Він був офіційно зареєстрований Міністерством культури України за номером 66 у грудні 2012 року. Щорічно його відвідують від 1100 до 2200 осіб, особливо школярі та студенти технічних вишів. Метою музею є збереження історії гірничодобувної промисловості Західного Донбасу, її розвитку та становлення, а також збереження традицій гірників та їхнього вкладу в історію та культуру регіону, - зазначає у своїй книзі Маргарет Фаул.

 

 

Безперечно, у книзі є розділ про Музей Шахтарської Слави (People's Museum of Mining Glory).

Музей Шахтарської Слави знаходиться у місті Тернівка Дніпропетровської області. Поруч із Тернівкою розташовані чотири вугільні шахти – «Дніпровська», «Самарська», «Тернівська» та «Західнодонбаська».

Музей відкрився у грудні 2005 року, до 25-річчя шахти «Західно-Донбаська», а у грудні 2007 року Управлінням з культури та туризму Адміністрації Дніпропетровської області йому надано звання Народного Музею.

 

 

У квітні 2013 року розпочалося повне переобладнання, і музей знову відкрився у грудні 2013 року. Було створено новий простір для зберігання понад 1500 предметів, відремонтовано конференц-залу, площу експозицій було збільшено вдвічі – до 160 кв.м. Є 30 різних дисплеїв, присвячених історії видобутку вугілля в Україні, модель поні, що тягне баддю з вугіллям, з дахом, що підтримується дерев'яними підпірками, і модель людини, яка тягне сани, завантажені вугіллям. Серед експонатів - скам'янілі рослини та скам'янілий стовбур дерева віком близько 250 мільйонів років, знайдений під час підземних гірничих робіт; гірська бензинова лампа 1840-х; перший шматок вугілля, здобутий під час проходження шахти «Західно-Донбаська» 1979 року.

Однією з цілей музею є популяризація гірничої справи як професії, оскільки гірнича справа нині втратила престиж як заняття серед молоді.

Крім офіційних експозицій, у музеї є кілька великих гірничодобувних машин. Вони фізично розташовані на території сусіднього технічного коледжу, де вони доступні для загального огляду та використовуються під час навчання студентів гірничої справи, - зазначила Маргарет Фаул у своїй книзі.

 

 

Ця дивовижна жінка, незважаючи на свій літній вік, колесить світом, активно займається суспільною діяльністю і невпинно пропагує історичну спадщину тих країн, де розвивається або розвивалася вугільна промисловість.

У Великій Британії її книга вже розійшлася бібліотеками, навчальними закладами, книгарнями. Електронну версію, яку вона одержала від видавця, Маргарет відправила до України.