ЛЮДИ НЕ ВІДЧУЛИ ІСТОТНИХ ЗМІН НА КРАЩЕ ПечатьE-mail
20.01.2020 10:32

З виступу голови Федерації профспілок України Григорія Осового на Всеукраїнському профспілковому віче 16 січня 2020 року.

Вступив в свої права Новий 2020 рік із сподіванням кожного на краще, досягнення миру, добробуту, впевненості у завтрашньому дні. Нажаль, ці святкові дні були зіпсовані. Причини вам відомі.

Саме тому Спільний представницький орган профспілок вирішив скликати невідкладно всеукраїнське зібрання профспілкових лідерів і активістів для обговорення наших спільних проблем, викликів і загроз, які нависли над національним профспілковим рухом і правами працівників.

Так поступали ще з стародавніх часів наші предки, які збиралися на громадські зібрання та стали згодом найвищою формою прямої демократії.

Згадаймо, що і в сучасній профспілковій історії у 2015 році ми збиралися таким спільним загалом, коли ситуація була катастрофічною: падіння економіки, шалена інфляція, різка девальвація гривні і знецінення коштів, втрата робочих місць. Повне ігнорування Урядом пропозицій профспілок.

 

Тоді ми пред’явили Трудовий ультиматум Уряду Яценюка і зажадали його відставки. Інакше не могло бути, бо профспілки діяли в інтересах і на захист людей.

Задля справедливості треба зазначити, що за минулий період нам все ж вдалося відновити соціальний діалог, вже дещо перевищено рівень зарплати докризового 2013 року. Нині це більше 450 доларів.

З підписанням Угоди про асоціацію Україна-ЄС розпочато активну роботу щодо запровадження європейських стандартів праці та соціального захисту як це визначено у нашій Стратегії «Європейський вибір». Укладено Генеральну угоду, якою до 2021 року намічені подальші кроки щодо економічного розвитку і підвищення добробуту працівників.

Водночас треба сказати, що люди ще не відчули істотних змін на краще.

1. ВІЗЬМЕМО СИТУАЦІЮ НА РИНКУ ПРАЦІ:

1.1 Високий рівень безробіття, він вдвічі вищий ніж країнах ЄС. І поруч функціонує великий ринок тіньової праці, без захисту людей.

1.2 Дефіцит гідної праці примушує мільйони співвітчизників до трудової міграції за кордон. Країна втрачає безповоротно найцінніше, що має – людей.

2. ЗАРОБІТНА ПЛАТА:

2.2. Головною проблемою залишається несправедливий розподіл отриманих результатів праці між власниками і працівниками. Мінімальні гарантії оплати праці в два-три ризи нижчі за прожитковий мінімум. Мільярди заборгованості по виплатам зарплат.

Щодо середньої заробітної плати, то українські робітники знаходяться на останньому місці в Європі.

2.3 І це все на фоні мільйонних зарплат топ-менеджерів навіть на державних підприємствах.

Водночас проект урядового законопроекту «Про працю» 2708 не тільки не вирішує ці проблеми, а ще більше заганяє людей у глухий кут.

3. УМОВИ І БЕЗПЕКА ПРАЦІ.

3.1. Зростає не захищеність на робочих місцях, порушення трудових прав стає все більш масштабним і без наказаним явищем.

3.2. Від виробничих травм і аварій гине майже стільки ж людей як і на фронті, а тисячі стають інвалідами і отримують професійні захворювання.

3.3 Разом з тим скасовано попередньою владою профілактичне санаторно-курортне лікування працівників. Якщо ж, і нинішня влада скасує 0,3 відсотки на культурно-масову роботу, то напевне, доведеться попрощатися і з дитячим оздоровленням. І це в нашій країні, де вже й так стан здоровя нації знаходиться на критично низькому рівні.

4. БЮДЖЕТ КРАЇНИ

4.1. Ми очікували і пропонували зміни підходів, однак бюджет знову сформовано на застарілих засадах економії на людях і потребах у фінансуванні життєво важливих освітньої, медичної, наукової, гуманітарної сфер.

4.2. Водночас рекордні запозичення Уряду у іноземних кредиторів та внутрішньому ринку все більшим фінансовим тягарем лягає на кожну українську сім’ю, загрожуючи дефолтом країни.

5. ЦІНОВА ПОЛІТИКА - СУЦІЛЬНІ ПАРАДОКСИ.

5.1. Як так може бути, що в Україні, де збираються рекордні врожаї, ціни на продукти харчування більші, ніж у країнах Європи, куди ми експортуємо нашу продукцію.

5.2. Наступне, ціна на газ. Надра належать народу, газу видобувається достатньо, щоб забезпечити власне населення, а ціни як на майданчиках Роттердаму. Те ж саме з тарифами на електроенергію.

І таких чутливих питань для пересічного українця більш ніж достатньо. Ось де широке поле діяльності для Уряду. І безперечно, в таких справах профспілки підтримували б об’єктивну необхідність проведення назрілих реформ.

Наголошую, що від Федерації профспілок України, від Спільного представницького органу ми неодноразово подавали свої пропозиції щодо регулювання ринку праці, до проекту Державного бюджету, закликали Уряд до соціального діалогу та відновлення діяльності на площадці Національної тристоронньої економічної ради. Переконували взятися за реалізацію спільними зусиллями Генеральної угоди.

А що навзаєм?

Утаємничена підготовка законопроектів, які безпосередньо зачіпають соціально-економічні та трудові права та інтереси працівників і ведуть до руйнації створюваної за роки незалежності системи соціального захисту за європейським зразком.

Згадаймо боротьбу профспілок за закон про прожитковий мінімум, про державні соціальні стандарти і гарантії, про зарплату, про охорону праці, відпустки, колективні договори, соціальний діалог та багато іншого.

А під ялинку отримали сюрприз – закон про знищення профспілок.

При цьому з особливим цинізмом ідеологи цього процесу розгорнули масштабну кампанію дискримінації ролі та місця профспілок у суспільстві та навіть активістів.

НЕ ДОЗВОЛИМО! На таку дію ми маємо відповісти активними протестними діями мільйонів трудящих і наших спілчан.

Вчора ми провели пікетування парламентського Комітету з питань соціальної політики, де розглядалися проекти Трудового кодексу, підготовлені за участю профспілок, і урядовий законопроект 2708, проти якого категорично виступили практично всі профспілки.

Як результат:

Перше, - позитивне - було заблоковано схвалення в турборежимі урядового законопроекту;

Друге, прийнято Комітетом компромісне рішення – усі 4-ри законопроекти направити на розгляд парламенту, який має визначити, що взяти за основу. У монобільшості «Зе» буде спокуса підтримати свій, хоч і нікудишній, законопроект.

Тому ми маємо тільки посилювати тиск, щоб досягти позитивного результату, а саме, щоб було взято за основу Трудовий кодекс підготовлений за нашої участі, і далі в тристоронньому форматі готувати пропозиції до другого читання.

З прикрістю мушу констатувати, що наш соціальний партнер зі сторони роботодавців в Комітеті, як і на засіданні Уряду, підтримав законопроект Милованова. Нам невідома офіційна позиція СПО обєднань роботодавців, але коли порушуються основоположні Конвенції МОП і права людини, ніхто не має стояти осторонь. Тим паче, що соціально відповідальні роботодавці саме так і взаємодіють з профспілками, інших треба переконати або змусити поважати гідність людини праці.

Як саме нам діяти за цих обставин?

Для цього якраз і скликано таке представницьке профспілкове віче, щоб дати відповіді на виклики і загрози, що стоять перед нами. Узгодити план дій.

У цей драматичний момент кожний профспілковий лідер і активіст має поставити перед собою питання, що потрібно зробити для того, щоб донести до широкого загалу спілчан, трудових колективів правду про дійсні наміри «нових ліберальних реформаторів».

Так складалося роками, що люди очікували, що їм дасть профспілка, сьогодні постало руба питання про готовність кожної первинної профспілкової організації, кожного члена профспілки реалізувати свою місію членства як це записано в ст.36 Конституції України, що громадяни об’єднуються в профспілку для захисту своїх прав. І це стане народженням нової якості профспілок як правозахисної організації.

Так як діють за подібних обставин наші брати і сестри у Франції, Італії, Іспанії, Латвії, Польщі та інших країнах.

І все ж таки, друзі, свою повсякденну роботу ми повинні робити самі, виконуючи делеговані нам повноваження та надані законом права.

На наше профспілкове віче, як і належить, ми запросили Главу держави, Прем’єр-міністра, Голову Верховної Ради – НЕ ПРИЙШЛИ. Хоча Прем’єр-міністр доручив взяти участь міністру економіки Милованову, міністру соціальної політики Соколовській, міністру фінансів Маркаровій. Чи вони присутні тут в залі?Наше запрошення прийняли і прийшли: Уповноважена ВРУ з прав людини Людмила Леонтіївна Денисова, Співголова НТСЕР від сторони роботодавців Анатолій Кирилович Кінах.